Байки - це короткі оповідання, де головними персонажами переважно є тварини, рослини, неживі предмети, явища природи. Комізм і сатира — невід'ємні особливості байки. Також байка повинна містити певний висновок, повчання - так звану мораль. МИШ І ЖАБА Жили раз миш і жаба. Вони були собі щирими приятелями. Раз каже жаба: — Нині буде весілля на тамтому боці ставу. Підемо туди. Миш налякалася та тихцем сказала, що вона не вміє плавати. — Е, це дурниця! — відповіла їй жаба.— Я зав'яжу тобі мотузок довкола шиї та перетягну тебе через воду. Лише не бійся! Миш повірила жабі та дала все з собою зробити. Так-то зачали вони мандрівку. Та коли знаходилися посеред ставу, налетів туди великий птах. Схопив миш і проковтнув її. Потім побачив жабу, що звисала на шнурку. Схопив і жабу та з'їв і її. Жаба мала ще настільки часу, щоб з плачем сказати голосно: — Ах, коби-то я була не зав'язала моїй приятельці мотузка на шию. Отже, нехай ніхто не дозволить зав'язувати собі шнурок на шию. Хоч би це хотів зробити навіть найліпший приятель і навіть у найкращім намірі!.. НЕ ВПУСТИ РАКА З РОТА Летіла ворона понад морем, дивиться — лізе рак. Вона хап його та й понесла через лиман у ліс, щоб, сівши де-небудь на гіллі, гарненько поснідати. Бачить рак, що приходиться пропадати, та й каже вороні: — Ей, вороно, вороно, знав я твого батька і твою матір: славні люди були! — Угу! — каже ворона, не роззявляючи рота. — І братів, і сестер твоїх знав,— каже рак,— що за добрі люди були! — Угу! — гугнить ворона, а рака кріпенько держить. — Та все хоч і гарні люди,— каже рак,— а тобі не рівня. Мені здається, що й на світі нема розумнішої над тебе! — Еге! — крикнула ворона на весь рот і впустила рака в море. От тим-то, як кого одурять хвалою або улесливою річчю, то люди кажуть: — Упустив рака з рота. А як кого остерігають, то кажуть: — Гляди, не впусти рака з рота. ХВАЛЬКУВАТА МУХА Раз тягнули чотири волики тяженький плуг вечором з поля додому. Тягнуть вони, тягнуть; аж надлітає уперта муха, сідає собі поважно на ріг одного вола і їде з ним помаленьку. Надлітає тим часом друга муха і питає тую, що сидить на розі вола: — А ти звідки їдеш, сестро? — 3 поля,— відповідає вона,— цілий день орала-м з волами, аби люди мали хліба досить! Що вартий чоловік, котрий чужою працею хвалиться? ЯК ВОРОНА ДІСТАЛА ЗІ ЗБАНКА ВОДИ Дві ворони ходили шукати води, бо їм дуже хотілося пити, але не знайшли ніде. Нарешті знайшли десь на кошарі в збанку, та не могли дістати, бо води було мало. Одна ворона полетіла далі. Друга ворона почала до збанка метати камінчики, щоби вода наверха вийшла, і напилась. Недарма люди кажуть: де не візьмеш силою, бери умом.